Часто ми вважаємо, що наші досягнення дадуть нам відчуття самодостатності та успіху. Тому життя перетворюється на колекціонування досягнень. Так з’являються «куточки слави» з грамотами, сертифікатами, медалями. Людина в гонитві за наступним вимпелом переможця може намарно розтрачати сили, втратити відчуття себе, розуміння, навіщо це потрібно. Чому ж людина не почувається успішною, а прагне все більше й більше досягати та їй складно зупинитися?
Успіх – поняття суб’єктивне, тобто кожен має власні внутрішні критерії уявлення про нього. Може хоч весь світ вважати вас успішною людиною, але ви при цьому не відчуваєте задоволення, є нещасними, то ні про який успіх не може й бути мови.
Давайте розберемося, які ж складові успіху?
Відомий психолог Карл Роджерс розглядав поняття «умови цінності». Маленька дитина у всьому покладається на дорослих, які за нею доглядають, вона їм довіряє та орієнтується на їх ставлення до неї. Якщо батьки щодня транслюють непряме послання «Я тебе буду любити, коли ти будеш таким чи таким, вміти те чи інше, відповідати моїм очікуванням», дитина вчиться не бути самою собою і прислухатися до власних потреб, а навпаки, — бути уважною до настрою, стану батьків, їх оцінок.
Чим відрізняється умовне ставлення батьків до дитини від безумовного?
Умовне – «Ти цінний/а, якщо правильно все виконуєш, досягаєш успіху».
Безумовне – «Я тебе люблю таким/такою, як ти є, тобі не потрібно доводити свою цінність для мене».
Так формується самооцінка, тобто оцінка особистістю самої себе, своїх якостей, здібностей і місця серед інших людей. Адекватна самооцінка відображає відповідність реальних можливостей, рівня домагань тому, чого людина досягла чи може досягнути.
Якщо ми з дитинства чекаємо на підтвердження своєї цінності через похвалу значущих дорослих, тоді щоразу будемо орієнтуватися на думку авторитетів про себе і їх схвалення, не буде розвиватися адекватне сприймання себе, здатність до самопідтримки, а знецінюватимемо себе при кожній невдачі.
Декілька психологічних порад для розвитку внутрішнього відчуття успішності.
- Я – це я, мені не обов’язково бути на когось схожим/ою. Розвивайте свою унікальність.
- Я ціную себе за кожен свій успіх. Хваліть себе і заохочуйте за найменші свої зусилля зробити кращим своє життя та оточуючих.
- Я маю право помилятися і програвати, від цього моя цінність не зменшується. Не потрібно боятися і уникати поразок, інакше всі зусилля будуть йти не на повноцінне життя, а на підтримування хорошого іміджу.
- Я можу надати собі підтримку, не чекаючи, коли це зроблять інші. Будьте гуманними і поблажливими щодо себе, не дозволяйте внутрішньому Критику бути головним у ієрархії субособистостей.
Пам’ятайте, народитися на світ – це вже успіх, кожного дня робити маленькі кроки до свого розвитку – це успіх, залишатися людиною – це успіх!
З любов’ю, Олена Тіунова
Психологічна студія АРТ 